Інклюзія розглядається як рух до розширення “звичайних” шкіл, для того щоб вони були спроможними включатирізноманіття роботи з учнями з особливими освітніми потребами

(Clark, DysonandMillward, 1995)

ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ.

Інклюзія (від lnclusion – включення) – процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціальному житті.

Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу.

Інклюзивна школа – заклад освіти, який забезпечує інклюзивну освіту як систему освітніх послуг, зокрема: адаптує навчальні програми та плани, фізичне середовище, методи та форми навчання, використовує існуючі в громаді ресурси, залучає батьків, співпрацює з фахівцями для надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей, створює позитивний клімат у шкільному середовищі.

Діти з особливими освітніми потребами - поняття, яке широко охоплює всіх учнів, чиї освітні потреби виходять за межі загальноприйнятої норми. Воно стосується дітей з особливостями психофізичного розвитку, обдарованих дітей та дітей із соціально-вразливих груп (наприклад, вихованців дитячих будинків).

Діти з особливостями (порушеннями) психофізичного розвитку – мають відхилення від нормального фізичного чи психічного розвитку, зумовлені вродженими чи набутими розладами.

Залежно від типу порушення виділяють такі категорії дітей:

· з порушеннями слуху;

· з порушеннями зору;

· з порушенням інтелекту;

· із затримкою психічного розвитку;

· з мовленнєвими порушеннями;

· з порушеннями опорно-рухового апарату;

· зі складною структурою порушень (розумово відсталі, сліпі чи глухі, сліпоглухонімі та ін..);

· з емоційно-вольовими порушеннями та дітей з аутизмом.

Інтеграція – зусилля, спрямовані на введення дітей з особливими освітніми потребами в загальний освітній простір.

Відмінність понять «інтеграція» - «інклюзія»:

інтеграція – залучення учнів з особливими потребами до загальноосвітніх шкіл;

інклюзія – передбачає пристосування шкіл та їхньої загальної освітньої філософії й політики до потреб усіх учнів.

Інклюзія потребує змін на всіх рівнях освіти, оскільки це – особлива система навчання, яка охоплює весь різноманітний контингент учнів та диференціює освітній простір, відповідаючи на потреби учнів усіх груп і категорій.

Нормативно-правова база у сфері освіти дітей з особливими освітніми потребами

1.Закон України « Про внесення змін до законодавчих актів України з питань загальної та середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу» від 6 липня 2010 року №1224.

2. Закон України « Про внесення змін до деяких законів України про освіту щодо організації інклюзивного навчання» від 5 червня 2014 № 1324.

3.Концепція розвитку інклюзивної освіти ( наказ Міністерства освіти і науки від 01.10.2010 р. №912).

4.Указ Президента України від 30 вересня 2010 року « Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні».

5. Указ Президента України від 19 травня 2011 року № 588 « Про заходи щодо розв’язання актуальних проблем осіб з обмеженими фізичними можливостями».

6.Інструктивно-методичний лист від 18.05.12 № 1/9-384 «Організація інклюзивного навчання загальноосвітніх навчальних закладах».

7.Методичний лист від 26.07.12 №1/9-529 « Психологічний і соціальний супровід дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання».

8.Методичний лист від 02.01.13 № 1/9-1 «Про визначення завдань працівників психологічної служби лист освіти в умовах інклюзивного навчання».

9.Наказ Міністерства освіти і науки України від 04.06.2013 № 680 «Про організацію діяльності психолого-медико-педагогічних консультацій».

10.Класифікатор професій доповнено посадою асистента вчителя ( наказ Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. № 327).

11. Типові штатні нормативи загальноосвітніх навчальних закладів затверджені наказом Міністерства освіти і науки від 06.12.2010 р.№ 1205, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 22 грудня 2010 р.за №1308/18603.

12.Лист МОН молоді та спорту від 25.09.2012 №1/9-675 « Щодо посадових обов’язків асистента вчителя».

13. Лист МОН молоді та спорту від 28.09.2012 №1/9-694 «Щодо введення посади вихователя (асистента вчителя ) у загальноосвітніх навчальних закладах з інклюзивним навчанням».

14.На підставі рішення науково-технічної ради Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства від 29.12.2011 №102 наказом Міністерства від 30.12.2011 № 420 затверджено Зміну №3 до будівельних норм ДБН В.2.2-3-97 « будинки та споруди навчальних закладів», які набрали чинності з 1 липня 2012 року.

15.Постанова КМУ від 8 грудня 2010 р. №1149 «Деякі питання розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів» (із змінами №881 від 12.09.2012).

16. Наказ Міністерства освіти і науки України від 23.07.2013 №1034 « Про затвердження заходів щодо впровадження інклюзивного навчання в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2015 року».

В основі інклюзивної освіти лежить право на освіту для всіх дітей, проголошене в ряді міжнародних документів:

1. Конвенція ООН про права інвалідів (2006)

2. Всесвітня декларація прав людини (1948)

3. Конвенції про права дитини (ООН, 1989)

4. Саламанкська декларація і Рамки дій з освіти осіб з особливими потребами (1994).

5. Джонтьенська декларація (1990)

Характерні особливості інклюзії

· Інклюзія –це процес.

· Інклюзія пов’язана з визначенням перешкод та їх подоланням.

· Інклюзія передбачає присутність, участь та досягнення.

· Інклюзія передбачає певний наголос на тих групах учнів, які підлягають «ризику» виключення або обмеження в навчанні.

Основні принципи інклюзивної школи

· всі діти мають навчатися разом у всіх випадках, коли це виявляється можливим, не зважаючи на певні труднощі чи відмінності, що існують між ними;

· школи мають визнавати й враховувати різноманітні потреби своїх учнів шляхом узгодження різних видів і темпів навчання;

· забезпечення якісної освіти для всіх шляхом розробки відповідних навчальних планів, застосування організаційних заходів, розробки стратегії викладання, використання ресурсів і партнерських зв’язків зі своїми громадами;

· діти з особливими освітніми потребами мають отримувати будь-яку додаткову допомогу, яка може знадобитися їм для забезпечення успішності процесу навчання;

· вони є найефективнішим засобом, який гарантує солідарність, співучасть, взаємоповагу, розуміння між дітьми з особливими потребами та їхніми ровесниками.

Переваги інклюзивної освіти для дітей:

· когнітивний, фізичний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей з особливими потребами;

· діти з типовим рівнем розвитку демонструють відповідні моделі поведінки дітям з особливими освітніми потребами і мотивують їх до розвитку та цілеспрямованого використання нових знань і вмінь;

· природне сприйняття і толерантне ставлення до людських відмінностей, розвиток чуйності, готовність до взаємодопомоги.

Переваги інклюзивної освіти для батьків:

· родини дітей з особливими освітніми потребами можуть отримувати підтримку з боку інших батьків;

· розуміння у чому розвиток їхніх дітей є типовим й у чому атиповим;

· активна участь у процесі навчання і виховання дітей з особливими освітніми потребами.

Переваги інклюзивної освіти для вчителів:

· більш глибоке розуміння індивідуальних відмінностей й особливостей дітей;

· ефективна співпраця з батьками та іншими фахівцями (спеціалістами з лікувальної фізкультури, дієтологами, логопедами, соціальними працівниками та ін.)

ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА

Розглядається як:

система освітніх послуг, що ґрунтується на:

· забезпеченні основного права дитини на освіту та

· права навчатися за місцем проживання, що

передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами, зокрема дитини з особливостями психофізичного розвитку, в умовах загальноосвітнього закладу.

Складові інклюзивної моделі освіти:

· Командний підхід

· Ефективне залучення членів родини

· Розробка “Індивідуального навчального плану”

· Адаптація та модифікація

· Створення позитивної атмосфери

· Підготовка педагогів

КОМАНДНИЙ ПІДХІД – це співпраця педагогів, фахівців та батьків, спрямована на реалізацію потенційних можливостей дитини з метою підготовки до незалежного життя в суспільстві.

· Фахівці - можуть надавати неоціненну допомогу у навчальному супроводі дітей з особливими освітніми потребами, задовольняти їхні індивідуальні потреби, а також надавати педагогам і батькам необхідну інформацію та рекомендації.

· Склад команди має залежати від особливостей психофізичного розвитку дитини, однак, обов’язково включати батьків учня.

· Мережа підтримки. Всі працівники та адміністрація школи, всі, хто працює з дитиною з особливими освітніми потребами, мають допомагати один одному, обмінюватися знаннями, намагатися максимально використовувати місцеві ресурси.

Ефективне залучення членів родини ґрунтується на:

· Визнанні того, що батьки є першими і головними вчителями дитини, сім'я є елементом стабільності в житті дитини, в той час як вихователі та вчителі весь час змінюються.

· Врахуванні індивідуальності, культури, інтересів, пріоритетів й потреб сімей.

· Регулярному обміні з батьками повною та неупередженою інформацією стосовно їхніх дітей.

· Урахуванні потреб дітей під час розробки навчальних та інших програм.

· Турботі про те, щоб послуги, які надаються сім'ям, були комплексними, скоординованими, гнучкими, доступними і відповідали потребам кожної родини.

Розробка “Індивідуального навчального плану”

· Індивідуальний навчальний план – це письмовий документ, який містить інформацію про дитину та послуги, які вона отримуватиме в закладі.

· Індивідуалізований навчальний план є орієнтиром для педагогів, батьків і фахівців під час роботи з дитиною.

· Розробляеться командою за погодженням батьків

· Після розробки індивідуалізованого навчального плану члени команди відповідальні за його реалізацію.

АДАПТАЦІЯ – змінює характер подачі матеріалу, не змінюючи зміст або концептуальну складність навчальної задачі.

МОДИФІКАЦІЯ – змінює характер подачі матеріалу шляхом зміни змісту або концептуальної складності навчальної задачі.

Адаптації:

· середовища

· характеру навчання - методи

· вказівок

· матеріалу

· поведінки учня/учнів/педагога

· організаційних навичок

· сенсорних потреб - приладь

Модифікації:

· скорочення змісту

· зменшення вимог до участі в роботі…

Створення позитивної атмосфери в шкільному середовищі

· Визнання та підтримка унікальності кожного (і педагога, і учнів)

· Батьки залучаються до навчально-виховного процесу.

· Можливості для соціальної взаємодії. Вчителі мають цілеспрямовано сприяти спілкуванню та взаємодії між учнями.

· Постійна соціальна взаємодія в різноманітних умовах, за різних обставин, в різних ситуаціях зближує учнів, виробляє емпатію, прихильність один до одного, усвідомлення індивідуальності кожного, відчуття захищеності.

Підготовка педагогів

· Методичні посібники

· Тренінги

· Консультації

· Система наставництва

· Програми з обміну досвідом

Кiлькiсть переглядiв: 552

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.